6 клас

Урок - суд "Закони царя Хаммурапі"

Закони вавилонського царя Хаммурапі

(1792 – 1750 рр. до н. е.)

(слайд 1)

Мета: (слайд 3)

дидактична: створити умови для пізнання і осмислення матеріалу відносно індивідуальних особливостей учнів засобами технологій критичного мислення

навчальна: охарактеризувати закон  царя Хаммурапі;

дати учням поняття про роль законодавства в державі;

показати особливості законів – їх соціальну спрямованість.

розвивальна:

удосконалювати розвиток критичного мислення, комунікативні навички;

розвивати уміння використовувати знання в запропонованій ситуації.

виховна:

формувати активну життєву позицію;

підтримувати дух толерантності, приймаючи інші точки зору.

Форми організації пізнавальної діяльності: індивідуальна, колективна

Тип уроку: урок закріплення і удосконалення нових знань, умінь і навичок

Вид уроку: урок-суд (слайд 4)

Проблемне питання:  (слайд 5)

Справедливими чи жорстокими були закони царя Хаммурапі?

                        Епіграф:  (слайд 6)

Кожна розумна людина карає не тому,

що було вчинено проступок, а для того,

щоб він не скоювався надалі

                  

                                      Сенека

Структура  (слайд 2)

І. Організація навчальної діяльності, оголошення теми заняття

ІІ. Постановка мети, проблемного питання уроку, ознайомлення з типом та   видом заняття, що буде проводитись, формами організації його проведення

ІІІ. Повторення раніше засвоєних знань

ІV. Віртуальна екскурсія пам’ятками давнього Вавилону

V. Ознайомлення з правилами судового процесу, його учасниками

VІ. Хід судового процесу

VІІ. Підсумки

VІІІ. Домашнє завдання

Хід уроку

І.

Шановні учні, вчителі, присутні. Сьогодні в нас не звичайне заняття. Ми пропонуємо вашій увазі судовий процес над стародавнім зводом законів Вавилонської держави ІІ тисячоліття до н. е. – законів царя Хаммурапі. Закони написані дуже давно і написані для людей, зі способом життя і діяльності яких ми знайомі тільки, спираючись на джерела. Тому ці закони в учнів викликали дуже багато питань і навіть суперечок. Закономірно, в нас виникла ідея провести такий урок, на якому ми б спробували поставити все на свої місця і дати відповіді на питання, які виникли.

У ролі позивачів та відповідачів, а отже, і дослідників законів виступають учні 6 класу. В ролі суддів – учні 10 класу, оскільки вони мають досить вагомі знання з правознавства і зможуть допомогти шестикласникам вирішити їх питання

ІІ.

Учні ознайомлюються з постановкою мети, проблемного питання уроку, з типом та видом заняття, що буде проводитись, формами організації його проведення.

ІІІ.

Щоб розпочати заняття, потрібно повторити знання, які ми вже засвоїли. Це допоможе нам краще зрозуміти умови, в яких проживало вавилонське суспільство, пригадати географічне положення, кліматичні особливості, форми господарювання жителів цієї частини давнього світу. Все це стане у пригоді при проведенні заняття.

Для повторення використовується дидактична гра «Ромашка запитань»(слайд 7)

Умови: на магнітній дошці прикріплені паперові пелюстки квітки, на зворотній стороні яких написані питання. Учні по черзі вибирають пелюстку, голосно читають питання і дають відповідь.

Питання: (слайд 8)

•         З якою державою ви познайомились?

•         Де вона знаходилася?

•         Чому в неї така назва?

•         Назвіть найдавніші міста-держави  Дворіччя.

•         Чим займалися жителі міст-держав у Дворіччі?

•         Яке місто стало головним у Дворіччі?

•         Які ви можете назвати памятки історії та культури давнього Вавилону?

ІV.

Екскурсію проводить учениця 10 класу

Розквіт Вавилону припадає на правління царя Хаммурапі (1792-1750 pp. до н. е.). Його держава охоплювала все Нижнє та значну частину Верхнього Дворіччя. (слайд 9)

Вавилон став першим містом світового значення. (слайди 10, 11, 12)

Тут було 53 храми великих богів, 55 храмів верховного бога Мардука, 300 малих святилищ земних та підземних богів, 600 святилищ небесних богів, 180 жертовників богині війни та кохання Іштар та 200 жертовників, присвячених іншим богам.

Ворота богині Іштар(слайд 13)

 — пам'ятка архітектури давнього Вавилону, восьмі ворота внутрішнього міста, що були побудовані в 575 р. до н. е. за наказом царя Навуходоносора II в північній частині міста. Ворота присвячені богині Іштар і є напівкруглою аркою з цегли, покритої блакитною, жовтою, білою і чорною поливою. Стіни воріт і збережені фрагменти стін Дороги Процесій, яка знаходилася перед ними, прикрашені барельєфами і орнаментами. Ворота були зруйновані та реконструйовані в 1930-х роках у Пергамському музеї в Берліні з матеріалу, знайденого археологом Робертом Кольдевеєм. Фрагменти воріт і Дороги Процесій перед ними зберігаються в різних музеях світу.

Висячі Сади Семіраміди (слайд 14)

— одне з семи чудес світу, що було розташоване у легендарному Вавилоні. За давніми переказами, Висячі Сади Семіраміди містилися на східному березі річки Євфрат, приблизно за 50 км від південного Багдада. Вони були побудовані для дружини вавилонського царя Навуходоносора II Семіраміди, яка сумувала за горами та лісами своєї батьківщини. Історія створення садів сягає давніх часів. Вавилонський цар Навуходоносор II (605–562 р. до н. е.) для боротьби проти головного ворога — Ассирії, війська якої двічі руйнували столицю держави Вавилон, уклав військовий союз із Кнаксаром, царем Мідії. Перемігши, вони розділили територію Ассирії між собою. Військовий союз був зміцнений одруженням Навуходоносора II із дочкою мідійського царя Амітіс.

Запорошений і шумний Вавилон, розташований на пустельній піщаній рівнині, не радував царицю, яка зросла в гористій і зеленій Мідії. Щоб утішити її, Навуходоносор наказав звести «висячі сади». Найточніші сучасні відомості про Сади походять від грецьких істориків, зокрема, Вероссуса й Діодоруса, але опис садів досить мізерний.

Вавилонська вежа (слайд 15)

- одна з найграндіозніших споруд стародавнього Вавилону, Це - символ сум'яття і безладу. Ця споруда згадується у Біблії За стародавньою біблійною легендою про Вавилонське стовпотворіння, понад чотири тисячі років тому усі люди мешкали у Месопотамії, тобто в басейні річок Тигру і Євфрату, і спілкувались однією мовою. Оскільки земля цих місць була дуже плодовита, то люди жили заможно. Від цього вони дуже запишалися і вирішили побудувати вежу аж до самого неба.

Для споруди монументальної будівлі люди використовували не камінь, а необпалену цеглу-саман, для з'єднання цегли застосовувався замість вапна бітум(гірська смола). Вежа усе росла і росла вгору. Нарешті Бог розгнівався на нерозсудних і пихатих людей та покарав їх. Він змусив будівельників розмовляти різними мовами. Зарозумілі творці вежі, не зрозумівши один одного, занедбали будівництво та розійшлися у різні боки. Так вежа залишилася недобудованою, а місто, де відбувалося будівництво і змішалися усі мови, назвали Вавилоном.

Проте історики і археологи довели, що в основі біблійної легенди покладені справжні історичні події. Виявилось, що Вавилонська вежа, або зикурат Етеменанкі, справді була побудована в II тисячолітті до нашої ери, але потім неодноразово руйнувалася і знов відбудовувалася. Зікурат з високими сходами і пандусами мав квадратну основу зі сторонами приблизно 90 м і 175- чи 195-метрової  висоти. За нинішніми мірками споруда досягала у висоту 60-поверхового хмарочоса.

         V.

На нашому судовому процесі присутні: (слайд 16)

·       секретар

·       група позивачів

·       группа відповідачів

·       судді

VІ.

Секретар. Встати всім! Суд іде!

Шановні судді, учні 6 – го класу до слухання справи законів вавилонського царя  Хаммурапі готові. У залі присутні група позивачів, група відповідачів і всі, хто не байдужий до долі всіх станів суспільства давнього Вавилону.

Суддя. Прошу всіх сісти. Судове засідання в справі царя Хаммурапі вважаю відкритим!

Прошу всіх детальніше познайомимося з особою царя Хаммурапі і його законами.

Секретар Перебування царя при владі мало місце в 1792 – 1750 рр до н. е. (слайд 17)

До основних заслуг його відносять:

•         розширення території держави

•         встановлення єдиних законів  (слайд 16)

Закони вавилонського царя     (слайд  18, 19)

•                     складаються з 282 статей

•                     вони не мають спільних принципів

•                     не мають чіткої системи викладу

•                     не містять релігійних і моралізованих елементів

•                     мова класична вавилонська з аккадським діалектом

            Чорний базальтовий стовп із законами був знайдений в Сузах в 1901 – 1902 рр. французькими археологами. В верхній частині зображений цар, який молиться богу Шамашу – покровителю справедливості

Зміст законів поділяється на три частини

•         вступ

•         власне закони

•         висновки

У вступі цар писав:

«…щоб сильніший не ображав слабшого,  щоб з сиротою і вдовою поводилися справедливо... Щоб скривджений знав про чесність, я написав дорогоцінні слова на  камені і поставив перед моїм зображенням царя справедливого.

    В майбутньому і на віки! Цар, що буде в державі, нехай дотримується цих слів, написаних мною на камені, і хай не змінює судових рішень у державі …

    Хай знищить в державі своїй беззаконних і злих, хай дасть благочестя своїм людям» (слайд 20)

Як і будь-який збірниик законів, даний звід передбачав покарання у формі:

  (слайд 21)

•         штрафів

•         покарання за принципом  таліону (око за око, зуб – за зуб)

•         смертної кари

     Цар Хаммурапі звинувачуєтться у надзвичайній вимогливості, несправедливості і жорстокості до свого народу через впровадження в життя таких законів.

Слово надається позивачам

Суддя. Що ви можете повідомити суду про життя в Вавилоні при дії цих законів?

Представник групи позивачів

Закони, за якими жили люди давнього Вавилону ми вважаємо вкрай жорстокими. Є цілий ряд ситуацій, за які обвинувачений карається смертю. Хочемо навести такі приклади:

§1. Якщо людина принесе клятву і звинувачуватиме у вбивстві іншу людину, але не зможе цього довести, то обвинуваченого слід вбити.

§2. Якщо людина кине на людину звинувачення в чародійстві і не доведе цього, то той, на кого кинуто звинувачення в чародійстві, повинен піти до Річки і кинутися в неї . Якщо Річка ним заволодіє, то той, хто звинувачував, може забрати його будинок; а якщо Річка очистить цю людину, і вона залишиться непошкодженою, то того, хто кинув на неї звинувачення в чародійстві, потрібно вбити; той, хто кидався в Річку, отримає будинок того, хто його звинувачував.

§3. Якщо людина виступить в судовій справі для свідчення по злочину, і не доведе сказаних нею слів, то, якщо це судова справа про життя, то цю людину потрібно вбити.

§4. Якщо ж вона виступила для свідчення в судовій справі по хлібу або по сріблу, то вона повинна понести покарання, що покладається в такій судовій справі.

§ 14. Якщо людина вкраде малолітнього сина людини, то її потрібно вбити

§ 229. Якщо будівельник побудує людині будинок і зробить свою роботу неміцно, так що побудований ним будинок обвалиться і заподіє смерть господаря будинку, то цього будівельника потрібно вбити.

Ці закони і ряд інших ми вважаємо несправедливими і надто радикальними.

Суддя. Слово надається свідку захисту.

Секретар. До суду запрошується представник групи відповідачів

Ми хочемо сказати, що жителі Вавилонської держави жили в нелегкий час, в нелегких умовах. Їм потрібен був сильний цар, під владою якого вони були б упевнені в своїй безпеці. Закони царя Хаммурапі були вкрай необхідними для жителів Вавилону, так як вони підтримували порядок і захищали від боргового рабства.

Суддя. Чим ви можете це аргументувати?

Відповідач

Наприклад § 48. Якщо людина має на собі процентний борг, а повінь затопить його поле чи повінь винесе жатву, чи внаслідок засухи в полі не виростуть хліба, то він може в цьому році хліб своєму боргодавцю не повертати і знищити свій документ; також і проценти за цей рік він може не віддавати.

§ 53. Якщо людина була недбайливою у відношенні зміцнення греблі на його полі, не зміцнив свою греблю, і в його греблі утворився пролом, і вода затопила поле сусіда, то людина, у чиїй греблі утворився пролом, повинна відшкодувати зерно, що він погубив.

§ 54. Якщо він не може відшкодувати хліб, то потрібно віддати його і його рухоме майно за срібло, і це срібло повинні розділити між собою люди обробленої землі общини, хліб якої винесла вода.

§ 117. Якщо закладник помре у будинку того, хто взяв його в заставу, від побоїв чи поганого ставлення, то господар закладника має звинуватити свого тамкара (торгового представника); якщо взятий у заклад — син людини, то треба вбити сина тамкара, якщо він — раб людини, тамкар повинен відважити 1/3 міни срібла, а також втрачає все, дане ним у заклад.

Суддя. Слово просить група позивачів.

Секретар. До суду запрошується свідок від позивачів

Пане суддя! Всім відомо, що Вавилон – рабовласницька держава і праця рабів була там вкрай важлива. Однак ряд законів Хаммурапі є несправедливий по відношенню до рабів і мушкенумів – частково залежних людей.

Суддя. Чим ви це доведете?

Позивач

§ 195. Якщо син вдарить свого батька, то йому потрібно відрізати пальці.

§ 196. Якщо людина пошкодить око якоїсь людини, то потрібно пошкодити їй око.

§ 197. Якщо вона зламає кістку людини, то потрібно зламати їй кістку.

§ 200. Якщо людина виб’є зуб людині, рівної собі, то потрібно вибити їй зуб.

§ 201. Якщо вона виб’є зуб у мушкенума, то вона повинна відважити 1\3 міни срібла.

§ 202. Якщо людина вдарить по щоці іншого, вищого за положенням, ніж вона сама, то потрібно на зборах вдарити її 60 разів батогом з волової шкіри.

Секретар. До суду запрошується ще один свідок. Він запевняє, що має важливу інформацію.

Свідок з боку позивачів

Пане суддя! Досліджуючи це питання, ми знайшли давній документ, де описана побутова ситуація в господарській справі. Хочемо зачитати розповідь одного бідняка.

«О, пане, злі дні прийшли на мене. Бідняку краще померти, ніж жити.. Я голий і помираю від голоду, а мене мають віддати в рабство, а моє поле продати.  Розкажу вам про все, як було. Я найняв вола у одного землевласника, щоб обробити своє поле. Я обробив його за день, потім прив’язав вола і пішов відпочити. Але, мабуть, погано прив’язав. Віл зірвався, зайшов у город і все там витоптав, я ж залишився без надії на врожай. Я так розсердився, що кинувся на вола і з необережності розсік йому жилу на потилиці. Тепер хазяїн вола вимагає від мене сплатити вартість вола, тоді як я не маю чим йому заплатити. На мене чекає суд»

Пане суддя. За законами Хаммурапі в статті 246 говориться наступне: якщо людина найме бика і зламає йому ногу чи розсіче жилу на потилиці, то вона повинна господарю бика відшкодувати бика за бика. Але ж хіба буде справедливим залишити бідняка в рабстві і продати все його майно, якщо він вчинив шкоду ненавмисну?

Свідок з боку позивачів

Протестую, ваша честь! Закон є закон. Його повинні дотримуватись, а з чужим майном поводитись уважно. На наш погляд, бідняка засуджено справедливо.

Суддя. Чи є ще свідки, бажаючі виступити? Немає. Дякую всім за виступи.

Секретар. Встати, суд іде! Прошу сідати. Для винесення вироку слово надається судді.

Суддя

Щодо законів царя Хаммурапі, то єдиного бачення і оцінки їх немає. Одні вважають їх своєрідним звітом царя перед богами про своє "мудре" і "справедливе" володарювання, інші — збірником добрих побажань, моральним кодексом, здатним продемонструвати розрив між дійсним становищем у державі і намірами уряду, треті — чинним законодавством, покликаним доповнити й узагальнити звичаєве право міських общин.
"Закони Хаммурапі" — це, власне, ще не кодекс законів, а лише добре упорядкована збірка звичаєвого права, в центрі уваги якої — юридичний захист власності та правове оформлення використання чужої праці. В основному, законник забезпечував захист інтересів панівного стану рабовласників.

У "Законах Хаммурапі" відображені не всі сторони життя вавилонського суспільства і закони, найімовірніше, не були єдиною правовою основою вавилонського суспільства, крім них діяли й інші законодавчі акти та норми звичаєвого права. Отож є підстави вважати, що "Закони Хаммурапі" — казуїстична пам’ятка, тобто, вони відображали лише спірні випадки, коли потребувався верховний арбітраж царя та його чиновників. Вони свідчать про те, що вавилонське право ще не поділялося на карне, цивільне, процесуальне, державне. Цей збірник законів встановлював відразу й норми поведінки, й відповідальність за їх порушення.
Якщо ставити питання про справедливість самих законів, то серед є цілий рядтаких, з якими сучасна людина, живучи в нашому світі, не може погодитися.

Аналіз статей про злочини й покарання вказує на видиму нерівність соціальних груп, їх відверто становий, рабовласницький характер. "Якщо раб сказав своєму панові "Ти не мій пан", то пан може відрізати йому вухо".

У переліку покарань головною оголошувалася страта, що передбачалася у 30 складах злочинів. Допускалася заміна тілесного покарання сплатою штрафу. В переліку покарань багато таких, що перетворювали засудженого в інваліда. Випробовування водою також означали загибель людини, оскільки підозрюваний як правило, тонув. Якщо жриця входила в шинковий заклад, за законом її належало спалити.

Але є ряд законів, які справедливо можна назвати такими, що захищають людину. Ми чули їх під час процесу

Взагалі ж читання усіх  статей судебника показує, що лейтмотивом його був захист традиційних прав і майна власного, тобто вавилонського, населення - особливо в тих випадках, коли вавилонянин або майно його опинялися під загрозою

З однієї сторони можна говорити про ідеалізацію державного механізму Вавилону. Зокрема, напрошується думка, що держава у Вавилоні забезпечувала "гармонійну рівновагу" між різними суспільними верствами й прошарками.

Але, з іншої сторони, "соціальна гармонія" в суспільстві, де існували раби й рабовласники, бідні й багаті, простолюд й вельможні, була утопією. Доказом цього є те, що старо-вавилонське суспільство знало, що таке соціальні негаразди, а навіть — й соціальні вибухи.

Якщо робити остаточний висновок, то наш сьогоднішній вирок такий:

-                          1) зважаючи на умови, ситуацію, ментальність, жорсткість тогочасного суспільства вважати закони царя Хаммурапі справедливими і такими, що призводили тогочасний уклад життя в необхідний порядок

-                          2) забов’язати  групи обвинувачувачів і захисників і надалі детальніше вивчати дані закони для віднайдення нових доказів.

-                          Рішення остаточне.

VІІ.

Висновки (слайд 22)

•         Закони Хаммурапі – правила, обов’язкові для всіх жителів держави;

•         наявність писаних законів – важлива ознака держави

•         закони Хаммурапі регулюють всі сторони суспільного життя, захищають права власності, встановлюють різницю між рабами-чужоземцями і рабами-боржниками

VІІІ. Домашнє завдання   (слайд 23)

Опрацювати відповідні тексти документів